Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Василь Моцний: «Я ніколи не зраджував Кіровоградщині»

12.10.2010

fg67jhj8_250.jpgВін двічі очолював Кіровоградську облдержадміністрацію. Його заслужено вважають найуспішнішим губернатором області. Під час його керівництва регіон за показниками соціально-економічного розвитку був на верхніх позиціях рейтингової таблиці країни, а футбольна команда «Зірка» демонструвала таку гру, яка дозволяла їй очолювати турнірні таблиці чемпіонатів України…

Потім тодішній президент України В. Ющенко звільнив Василя Моцного з посади, звинувативши у трагедії, що відбулася у Голованівському районі. Губернатор подав у суд і виграв його, однак відновлений на посаді не був. Сьогоднішнє інтерв'ю – з ним, з Василем Моцним.

Василь Кузьмич, усі вже знають, що ви балотуєтеся в обласну раду. Це значить, що ви повертаєтеся в політику?

– Якщо говорити правильно, то я з неї і не йшов. Громадські організації, що активно здійснюють свою діяльність, це теж політика. А громадська організація «Моя Кіровоградщина» досить активно працювала з того моменту, як я пішов у відставку з посади голови адміністрації Кіровоградської області. У той же час команда, яка працювала зі мною в адміністрації й перекваліфікувалася в громадську організацію, дала можливість вирішувати важливі для області питання не тільки на рівні регіону, але й держави: це питання ГЗКОРу, Новокостянтинівської шахти (до речі, ніхто крім «Моєї Кіровоградщини», цим питанням не займався) і багато інших проектів, які ми започаткували під час мого перебування головою адміністрації, і продовжили, коли я очолив громадську організацію. Ці проекти були об’єднані під назвою «Людина у центрі уваги влади». Потім назву змінили  – «Людина – у центрі уваги». Я вважаю, що все почате доречно було б усім політичним силам не просто декларувати, а й підключитися до його реалізації. Тим більше, коли мова йде про Кіровоградську область, яка, не в образу всім нам буде сказано, має хутірну систему адміністративного керування. Великі відстані між населеними пунктами, віддаленість від обласного центру, від районних центрів. Населення має досить багато проблем як у сфері освіти, так і у сфері охорони здоров'я.

Але ви ж почали реформи в цих сферах. Чому вони не мали продовження? Немає контролю?

– Немає наступності. Зі зміною влади кожний вважає, що почате до нього або непотрібне, або було неправильним. А потрібно брати краще і йти далі, доповнюючи й розбудовуючи, впроваджуючи нові проекти.

«Моя Кіровоградщина» об'єднала багато людей…

Знаєте, суспільство наскільки може бути політизованим, настільки воно може й відкидати політику. Є звичайні люди з баченням свого «я» на місці, своєї участі не в політичних, а в життєвих процесах. Зараз, напевно, модно переходити з однієї політичної сили в іншу залежно від того, яка сила має владу. А є люди, в яких залишились і совість, і гідність, і честь. Вони вважають непотрібним бігати по партіях, а гідно виконують свою роботу. Вони розуміють, що ніколи не будуть у центрі уваги адміністрації в Кіровограді або в Києві, але знають, що вони потрібні в тому чи іншому районі, у тому чи іншому селі. І там вони знайшли своє щастя – як сімейне, так і щастя працювати в тому напрямку, в якому вони можуть себе реалізувати. Ми об'єднали багато громадських організацій, багатьох людей однією загальною ідеєю – бути потрібними суспільству. Це – знакові люди, вони були на слуху, їм вірили, вони зробили самі себе, вони об'єднали команди. Це – самодостатні люди.

З початком виборчої кампанії змінився склад вашої громадської організації?

– Ми не ставили собі завдання перейти всією командою в ту або іншу політичну силу. У нас не було заборон. Ми розраховували на самостійну участь у виборчому процесі. Але законодавець передбачив інші умови, і громадська організація не змогла брати участь у місцевих виборах. Тому всі, хто є членом «Моєї Кіровоградщини», будуть брати участь у виборах від тієї або іншої політичної сили, що має право бути суб'єктом виборчого процесу.

Ви йдете в обласну раду від Народної Партії. Чому саме ця політична сила?

Так, я безпартійний, але йду за списками Народної партії. Чому? Напевно, із усіх презентованих п'ятірок, які йдуть від усіх політичних сил, найбільш ефективною є п'ятірка Народної партії. Давайте подивимося прізвища. Це люди невипадкові, їх знає вся Кіровоградська область. Коли наш регіон називають депресивним, це ріже слух і неприємно в першу чергу для тих, хто працює в сільському господарстві. Мати унікальні чорноземи, досвідчених людей, які на них працюють, і говорити про сільське господарство як про складову області, що воно депресивне – гріх. Богом даються, як мінімум, дві складові: земля і люди, які на ній працюють. Цим Бог Кіровоградщину наділив. Усі, хто працюють на землі, дуже добре знають Юрія Олексійовича Литвина як людину, яка довгі роки пліч-о-пліч проробила із трудівниками сільського господарства. Я пам'ятаю той день, коли кадрова проблема Кіровоградської області була вирішена мною за рахунок представника Дніпропетровської області – Юрія Олексійовича. З його приходом зовсім по-іншому почали будуватися взаємини з владою тих, хто працює в сільському господарстві. Це всі можуть підтвердити. Я думаю, те, що він став народним депутатом, стало рішенням і волею тих, хто працює на сільській ниві. Я вважаю, що саме Кіровоградська область підтримала його й делегувала у Верховну Раду. Ми довго з ним працювали: я – на посаді глави обладміністрації, а Юрій Олексійович – на чолі управління сільського господарства. Я його прекрасно знаю й довіряю йому.

Другий за списком – Михайло Іванович Черновол. Так склалося, що я прийшов у КІСМ на заочну форму навчання, а він був молодим завідувачем кафедри. Ми познайомилися і всі ці роки підтримували гарні взаємини. І якщо кіровоградці пам'ятають, то саме Черновол змінив мене на посаді голови адміністрації. Це було нормально, послідовно, тому що ми з ним сповідуємо одні й ті самі правила адміністративного керування областю. За цей час Михайло Іванович став професором, має дуже багато регалій. Ми продовжуємо підтримувати гарні відносини. Я думаю, що та плеяда випускників КІСМу, а тепер вже КНТУ – велика заслуга людини, яка вклала душу, серце, уміння й знання в розвиток бази навчального закладу й у кожного свого випускника.

Третім за списком іду я, але себе я пропускаю. Хочу сказати про Анатолія Івановичу Кузьменка. Це теж історія й частина моєї біографії. Ми обоє родом із села Головківка Олександрійського району. Ми земляки, знаємо один одного, розуміємо і найважливіше – один одного підтримуємо. Я, як міг, допомагав становленню «УкрАгроКому», розвитку населеного пункту й роблю все можливе, щоб ми залишалися Земляками з великої букви і в суспільному житті, і в політичному. Такі люди, як Анатолій Кузьменко, не можуть не бути успішними, тому що це праця людини, яка дуже рано встає, у якої не тільки всесезонний, але й цілодобовий режим роботи, у якої дуже велика відповідальність не тільки за те, що посіяв і що зібрав, але й за людей, які працюють у цій сфері. Немає даху над головою, є тільки поле, і воно радує око, коли дає добрі сходи й гарний урожай. Для мене велика  честь бути земляком Анатолія Івановича.

Ну, й Андрій Павлович Райкович. Це унікальна людина, яка незважаючи на процеси, що потрясають область і державу, зуміла зробити одне з найкращих у країні підприємств, яким пишається будь-який керівник області. Куди ведуть у першу чергу гостей? До Райковича! Андрій Павлович сьогодні дуже значимий для міста, області й країни. Його підприємство – це не тільки робочі місця й заробітна плата, але й унікальне обладнання, найсучасніше, яке тільки існує у світі, перебуває в технологічному процесі м'ясокомбінату «Ятрань»; це й сотні мільйонів відрахувань у бюджет. Це – флагман, візитна картка  Кіровоградської області.

Я вам скажу, напевно, те, що ніхто ніколи не говорив. Коли я був губернатором перший раз, я пропонував Андрію Павловичу виставити свою кандидатуру на пост мера Кіровограда. Повірте, це найдостойніша  кандидатура. Він не погодився тільки тому, що його дітище, його підприємство не змогло б зрозуміти його відходу. А в тому, що він би впорався з функціями міського голови, у мене немає ніяких сумнівів. І городяни переконалися б, що його потрібно обирати на наступний термін...

Цих людей гідно оцінила й держава, вони мають високі звання й нагороди. І ще. Ідеологію, програму можна написати. Але під будь-яку програму підбираються виконавці. Тут же навпаки: спочатку – люди, результати їх роботи, а потім – уже написана програма. Ми бачимо конкретних людей, які здатні її реалізувати.

Ви охарактеризували четвірку, але не сказали про себе. Вас уже охрестили «важковаговиком» виборчої кампанії…

– Хто важковаговик, будуть вирішувати виборці. Я можу сказати тільки одне. Ті роки, протягом яких я працював у Кіровоградській області, на будь-яких посадах, дозволили мені знайти спільну мову на усіх напрямках. Не державні нагороди і не посада зворушують душу, а те, як на тебе, на твою діяльність реагують люди. Коли мене Ющенко зняв з посади, а наступного дня на площі Кірова зібрався мітинг у мою підтримку, це багато чого коштує. Якщо люди тебе підтримують, коли тобі важко, виходить, ти не даремно працював, значить, ти йшов назустріч цим людям.

Я ніколи не зраджував своїм позиціям, принципам, ніколи не зраджував Кіровоградщині. І прописка в мене кіровоградська, і моя душа, моя робота, будь-яка моя діяльність спрямовані на поліпшення життя в рідному регіоні.

Не можна не запитати про футбол. Багато кіровоградців з вашим іменем пов'язують відродження «Зірки».

– Якщо сказати, що футбол для мене – хобі, це значить обдурити самого себе. Я відчуваю пристрасть і любов до футболу. Не можу сказати, що сьогодні в Кіровоградській області футбол є. Я можу говорити з гордістю про дві події: у 1999 році я приймав область, яка була на 24-му місці, а закінчував каденцію, коли ми були на 6-му місці. У 2007 році Кіровоградщина була на 25-му місці, а коли я йшов, ми піднялися на 7-ме. Про футбол можу сказати те ж саме. Коли я прийшов на посаду губернатора, команда була на останньому місці першої ліги, трибуни були розбиті, на них дерева росли, як у парковій зоні, стадіон нікуди не годився. Після того, як ми команду з міського керування перевели в обласне, вона перейшла у вищу лігу. Усього за два сезони перебування в грі!

У 2007 році команди взагалі  не було, вона стала якоюсь аматорською. Ми спільними зусиллями, за один сезон, повернули її в першу лігу. І моє відношення до цієї справи можна тепер зрозуміти.

Прикро, що сьогодні «Зірка», у яку були вкладені й гроші, й енергія, на останньому місці. Так, душа болить. Як бачите, розвиток економіки й спорту взаємозалежні.

 І наприкінці скажіть щось оптимістичне.

– У нас найбагатший регіон. Неважливо сьогодні, яку політичну силу ти представляєш. Важливо, де ти живеш, чим займаєшся, що ти можеш зробити. Думаю, що відповіді на ці питання повинні дати майбутні вибори. Цього року активна позиція всіх жителів Кіровоградської області дозволить створити таку ситуацію, що ми за підтримки держави, напрацьовуючи програми, зможемо мати достатньо ресурсів для того, щоб життя змінити на краще. Я в це вірю. 

Олена Ніколаєва

(м. Кіровоград)

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".